ІНФОРМАЦІЯ
моніторингу стану та розвитку сільськогосподарських рослин в Сумському регіоні станом на 31.03.2016 року
Метеорологія
На кінець третьої декади березня місяця спостерігався понижений температурний режим. Середньодобова температура повітря за ці дні була 2,0 ºС. Опадів випало 17,2 мм. В денні години стовпчик термометра піднімався в повітрі і на поверхні ґрунту до позначки 9,0 ºС (30.03). Мінімальна температура повітря знижувалась до мінус 1,5 ºС (25,30.03), а на поверхні ґрунту до мінус 4 ºС (30.03). Вітер переважав північно – східний 3- 4 м/с. Відносна вологість знижувалась до 80 %. Середня температура ґрунту на глибині 5 і 40 см, становила 2,1 ºС і 2,4 ºС. На початок квітня місяця прогнозується підвищення температурного режиму, буде хмарна погода, можливі опади.
Рослинництво
Озимі зернові. За даними Інституту сільського господарства Північного Сходу станом на 31 березня 2016 року посіви озимих культур на більшості площ області знаходяться в задовільному та доброму стані. Фаза розвитку рослин – кущення та початок кущення. У той же час є часткина посівів, де рослини характеризуються фазою двох листків та «шильця». Рекомендовано проводити підживлення посівів особливо слабких, зріджених та нерозкущених рослин. У вузлах кущення рослин залишилась залежно від строку сівби наступна кількість цукрів: у озимої пшениці при строках сівби 10.09 у сорту Статна – становила 18,2%, у сорту Оберіг Миронівський – 18,3%. Максимальна кількість цукрів у озимої пшениці визначена при строках сівби 20.09 для сорту Оберіг Миронівський 21,5% та при сівбі 10.09 для сорту Подолянка – 21,6%.
У рослин озимого ячменю сорту Тутанхамон запас цукрів у вузлах кущення менший: за сівби 1.10 визначена мінімальна кількість цукрів – 20,1%, а максимальна за сівби 20.09 – 21,9%. Запаси цукрів у рослин озимої пшениці та озимого ячменю наближені до оптимальної кількості (біологічної норми) на даний період і є достатніми для перенесення знижень температури у весняний період. Спостереження за станом рослин засвідчують, що останні мають добру життєздатність. Загиблих рослин практично немає. Однак,у деяких рослинах є умовно життєздатні стебла. У цілому, життєздатність відібраних рослин знаходиться в межах 94-100%, що свідчить про їх нормальну перезимівлю. Отже, стан озимих зернових колосових культур можна охарактеризувати як добрий та задовільний.
Подальший стан посівів, особливо слабких та зріджених, у вирішальній мірі буде залежати від погодних умов, у першу чергу від кількості опадів та температурного режиму в ранньовесняний період після поновлення вегетації.
Оскільки в останню декаду лютого та у першу половину березня були позитивні температури, то це призвело до повільної вегетації озимих зернових культур.
У найближчий тиждень очікується стійкий перехід середньодобової температури вище 5°С і відповідно активне відновлення вегетації озимих зернових колосових культур.
Агротехнічні прийоми догляду за посівами озимих культур у весняний період. Догляд за рослинами в посівах озимих зернових культур (пшениця, жито, тритикале, ячмінь) базується на їх фізіологічному стані на час відновлення весняної вегетації, розвитку рослин, перебігу погодних умов, ресурсного забезпечення суб’єктів господарювання та їх планів по виробництву зерна, тощо.
В умовах весни 2016 року відбувається повільна вегетація озимих культур і можливе прискорене настання фізичної стиглості поверхневого шару ґрунту. За таких умов тривалість оптимальних строків проведення операцій догляду за посівами озимих скоротиться, що вимагатиме максимальної концентрації матеріальних ресурсів у цей важливий цикл польових робіт.
Стратегія проведення підживлень. В умовах цьогорічної весни азотне підживлення озимої пшениці слід провести принаймні двічі: перше – ранньовесняне, після виходу посівів із зимового спокою, і друге – на початку виходу рослин у трубку. Згідно з багаторічними даними, така схема азотного живлення за умов середнього та раннього відновлення вегетації є виправданою.
За відсутності основного удобрення або внесенні його у невеликій кількості (до 30-40 кг/га д.р.), загальноприйнятими вважаються норми ранньовесняного азотного підживлення 20-40 кг/га д.р. При сумі опадів більше 200 мм норму азотних добрив рекомендується підвищити на 30 кг/га д.р.
Враховуючи вищевказане і те, що в результаті складного фінансового стану господарств восени, у більшості із них, внесено під посів озимої пшениці максимум по 0,2 т/га у фізичній вазі складних мінеральних добрив, (це було по мінімуму достатньо для осінньої вегетації, але не достатньо для нормального відновлення весняної вегетації, росту вегетативної маси рослин) посіви озимої пшениці майже на всіх площах необхідно підживити азотними добривами. У першу чергу необхідно підживити зріджені та недостатньо розвинуті посіви.
Щоб стимулювати весняне кущення і розвиток кореневої системи на зріджених, слаборозвинених посівах доза азоту у підживленні перед відновленням вегетації, з метою посилення ростових процесів і недопущення істотного випадання рослин, повинна становити орієнтовно 50-60 кг/га (за умови, якщо цю дозу не внесено перед входом у зиму), а на нормально розвинених посівах доза азоту може становити 20-30 кг/га.
Для проведення ранньовесняного підживлення доцільно використовувати аміачну селітру, КАС, тощо. Небажано планувати використання при цьому підживленні сечовини – при низьких температурах азот повільно з цього добрива засвоюється рослинами і є значні його втрати.
На добре розкущених посівах озимої пшениці, які розміщені після зернобобових попередників і нормально перезимували, в умовах раннього відновлення вегетації перше підживлення азотом (по мерзлоталому ґрунту) небажане тому, що викликає додаткове кущіння та формування підгонів. Саме це в кінцевому результаті є основною причиною нераціонального використання підгонами добрив і зниження врожайності на 0,3–0,4 т/га, а в умовах вилягання посівів, через їхню надмірну густоту, призводить до стікання зерна на пні і зниження врожайності в межах 0,7–1,0 т/га. Його слід перенести на початок виходу рослин в трубку (IV етап органогенезу).
За ефективністю дане підживлення не поступається ранньовесняному, але його переваги в тому, що дозволяє продовжити строк проведення підживлення, оскільки мерзлоталий стан ґрунту буває нетривалим, а поверхневе внесення добрив в пізні строки малоефективне. Проводити прикореневе підживлення слід з використанням зернових сівалок агрегатованих боронами. Норми добрив прикореневого підживлення ті ж, що і при поверхневому, але після незадовільних попередників вищі на 20-25%. Прикореневим способом повторно підживлюють і слаборозвинені посіви, які до цього моменту встигають краще вкоренитися.
Саме на цьому етапі відбувається диференціація сегментів конусу наростання на колосові горбки. Вчасне внесення азотних добрив за помірних температур створює умови для максимально ефективної диференціації горбків, що й забезпечує надалі вищуо зерненість колоса та крупність зерна. Крім цього, азотне живлення забезпечує виживання і, відповідно, зменшує випадання в подальшому розвитку колосоносних синхронних пагонів другого-четвертого порядку. На цьому етапі отримується максимальна віддача від проведення азотного підживлення, що й реалізується в фактичній продуктивності. Таке підживлення забезпечує додаткове формування щонайменше одного-трьох повноцінних колосків та істотне підвищення озерненості колоса. Початок цього етапу збігається з морфологічним потовщенням головного пагона в діаметрі до 2 мм на відстані 1,5–2 см від вузла кущіння. Сформований і візуально помітний стебловий вузол на відстані 3–5 см від поверхні ґрунту збігається з кінцем четвертого – початком п’ятогоетапу органогенезу, що у виробничих умовах часто помилково вважається початком терміну другого підживлення, тобто після проходження критичного періоду у живленні рослин культури. Дози азоту при цьому корегуються з урахуванням попередньо внесених. Так, якщо при відновленні вегетації було внесено 50-60 кг/га д.р. азоту, то на IV етапі потрібно довнести 20-30 кг/га, а при внесенні 20-30 кг/га в перший період – 50-60 кг/га.
Ярі зернові. Найближчим часом розпочнуться роботи по підготовці грунту для сівби ярих зернових колосових культур та власне сівба. Сівбу слід проводити високоякісним насінням, для захисту насіння ярих культур від хвороб та шкідників на перших етапах розвитку рослин, слід обов’язково провести передпосівну обробку насіння препаратами інсектицидної та фунгіцидної дії. Для цього рекомендується застосовувати фунгіциди – вітавакс 200ФФ, раксил, реал, преміс; інсектициди – космос, круїзер, семафор, гаучо, а також за можливості ростові речовини – стимулятори і мікроелементи.
Овочівництво
З початком квітня продовжується догляд за розсадою ранньої і цвітної капусти, перцю, селери, надранніх помідорів насіння яких було висіяно в грунт в попередній період та висів насіння помідорів для отримання розсади масових строків висаджування (пізньої).
Підживлення розсади овочевих рослин розпочинають при утворенні у рослин двох-трьох справжніх листків або через 7-10 діб після пікірування чи проріджування. Підживлення розсади всіх овочевих рослин краще проводити вранці, після чого краплі розчину добрив змити з листків чистою водою (щоб не обпекти їх). Для капуст та селери при першому підживленні використовують 20 г аміачної селітри, 40 г суперфосфату і 10 г калію сірчанокислого на 10 л води – на 3 м2. За вирощування розсади капуст при другому підживленні дозу аміачної селітри збільшують до 30 г і калію сірчанокислого до 15 г в 10 л води на 1,5 м2, при третьому – дозу селітри зменшують до 20 г, а калію сірчанокислого збільшують до 30 г. Інтервал між підживленнями 8-10 діб. При доброму розвитку рослин за одну-дві доби до висаджування розсади рослини підживлюють калієм сірчанокислим – 40-60 г на 10 л води.
Розсаду томатів краще вирощувати при помірному водопостачанні, провітрюванні теплиць і вологості повітря 65-70%. Якщо в період підготовки грунту для вирощування розсади він був заправлений добривами в недостатній кількості, то поливи розсади суміщають з двома-трьома підживленнями повним мінеральним добривом. При першому підживленні (у фазі 2-3 справжніх 2 листочків) дають на м2: 5 г аміачної селітри, 45 г суперфосфату і 15 г сірчанокислого калію, при другій – дози добрив збільшують в 2 рази. Якщо виникає загроза переростання розсади, особливо при загущенні її посівів, то з удобрення виключають аміачну селітру, а дозу суперфосфату збільшують до 40-60 г і сірчанокислого калію до 60- 80 г на 1,5 м2 (розведених в 10 л води). Цією ж кількістю фосфорних та калійних добрив з додаванням 10 г аміачної селітри проводять підживлення розсади за 1-2 дні до вибирання її з метою підвищення стійкості до несприятливих умов в період пересаджування.
Розсаду перцю і баклажана вирощують без пікірування. Поливають її при зниженні вологості грунту до 70-75% польової вологоємності в період від сівби до появи сходів і до 60-65% – в період від появи сходів до передпосадкового загартування рослин. При вирощуванні розсади перцю і баклажанів дозу аміачної селітри при підживленні збільшують до 20-30 г, суперфосфату дають 40-80 г і сірчанокислого калію 15-20 г на 1,0-1,5 м2. В інших питаннях умови схожі з вирощуванням розсади томатів.
Для підвищення стійкості розсади до хвороб застосовують післяпосівне опудрювання поверхні ґрунту в теплицях, парниках, посівних ящиках чи касетах деревним попелом, меленою або колоїдною сіркою. Поливи слід проводити через ситечко з дрібним розпилом зазвичай в першій половині дня водою (краще талою з температурою +20…+27°С залежно від вирощуваної культури за вимогливістю до тепла). Ні в якому випадку не допускати застою води на поверхні ґрунту (не перезволожувати).
Для профілактики пошкодження рослин чорною ніжкою чи кореневими гнилями особливо при вирощуванні розсади в кімнатних умовах рослини 1-2 рази поливають слабким розчином калію марганцевокислого (3-5 г на 10 л води) та регулярно провітрюють приміщення, де її вирощують. Досить часто (особливо при «витягуванні» розсади) після підживлень чи поливів рослини підсипають сухим торфом з додаванням невеликої кількості попелу або ґрунтовою сумішшю для розсади з попелом. При появі ознак хвороби (чорна ніжка, гнилі) поливи слід припинити, а місця захворювання опудрити деревним попелом до якого додати меленої сірки.
Попередження ураження розсади всіх овочевих рослин кореневими і стебловими гнилями при вирощуванні розсади в теплицях чи парниках забезпечує використання препаратів: Арцерид – 0,03% розчин, Купроксат, Превікур – полив рослин при появі сходів – 15 мл на 10 л води – 2-4 л на 10 м2 і повторно через 18-25 діб.
Останнім часом знаходить поширення використання препарату системної дії Превікур енерджі, який забезпечує і профілактичну дію завдяки властивостям імуностимулятора (підвищує стійкість рослин до хвороб). Для захисту посівів розсади томата, баклажана, перцю, огірка і кавуна від кореневих гнилей його використовують двічі – після висіву насіння і повторно – через 8-10 діб з нормою витрати 3 мл препарату на 2 л води на 1 м2 (при вирощуванні розсади перцю при другій обробці дозу препарату збільшують до 6 мл на 2 л води на 1 м2). Використовують препарат і проти переноспорозу огірка в закритому і відкритому ґрунті з розрахунку 25 мл на 5 л води на 100 м2 (дві обробки з інтервалом 10-12 діб), а також грядок баклажана, перцю і кавуна проти кореневих гнилей.
Насінництво
Інститут сільського господарства Північного Сходу НААН пропонує високоякісне насіння сої сорту
Хуторяночка
Оригінатор — Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН
Сорт сої Хуторяночка створено шляхом індивідуального відбору із сорту Артеміда.
За результатами державного сортовипробування у 2010 р. занесений до Державного реєстру сортів, придатних для поширення в Україні і вирощування у зонах Лісостепу , Полісся та Степу.
Апробаційна група — latifolia.
Сорт детермінантного типу росту, рослини пряморослі заввишки 70– 100 см. Висота прикріплення нижнього бобу — 10,0–14,0 см. Опушення стебла і бобів сіре. Листки трійчасті, середнього розміру, зелені. Суцвіття — багатоквіткова (6–12 шт.) китиця, колір квіток фіолетовий. Боби світлі (пісочні), слабозігнуті, загострені, здебільшого 2–3-насінні. Насіння середнього розміру, округло-випуклої форми. Насіннєва оболонка жовта. Рубчик чорного кольору, клиноподібної форми. Маса 1000 насінин — 155–175 г.
Хуторяночка — сорт середньоранньостиглий, тривалість вегетаційного періоду становить 105–110 днів. Технологічний щодо збирання. Середня врожайність насіння в умовах Лісостепу дорівнює 2,7–3,1 т/га, потенційна — 3,5–4,5 т/га. За даними Вінницького обласного державного центру експертизи сортів рослин, при випробуванні у 2011 р. сорт забезпечив урожайність 4,6 т/га, вміст сирого протеїну в насінні — 37,5–41,3%, жиру — 19,6–20,8%.
Сорт посухостійкий, пластичний, відносно чутливий до елементів живлення в період формування генеративних органів, стійкий до основних грибних і вірусних хвороб. Здатний формувати сприятливу оптико-біологічну структуру рослин в онтогенезі.
Сорт зернового типу.